Welcome to Chechelnik.com

http://day.kiev.ua/280715/

Минулої п’ятниці в Українському домі відбулося відкриття Фотовиставки «День-2009», яка представляє 220 найкращих робіт ХІ Міжнародного фотоконкурсу «Дня». У двох залах і холі центрального виставкового простору країни розмістилися понад 200 сюжетів української дійсності. На відкриття Фотовиставки прийшло (і приїхало) понад півтисячі наших читачів, авторів, партнерів. Цього моменту — «українського фотобієнале» — з нетерпінням чекали, адже кожна фотовиставка — «лакмус» ще одного року, який прожила Україна: з яких приводів вона раділа, а з яких сумувала, над чим замислювалась, а над чим... не подумала. Тільки за минулі вихідні до Українського дому завітало близько шести тисяч відвідувачів. До слова, хто ще не бачив цьогорічну Фотовиставку, до 2 жовтня може завітати в Українській дім і проголосувати за «свою» роботу. Вхід вільний! Далі ж, так звана галерея на колесах, представлена «Днем», вирушить містами, містечками і селами України, показуючи країні себе справжню.

Під час відкриття Фотовиставки головний редактор «Дня» Лариса ІВШИНА зазначила, що кожного року фотовиставки мають різну «температуру», проте майстерність учасників конкурсу дозволяє відвідувачам побачити, що український світ зростає і розвивається. Аналізуючи «температурні показники», гості відзначають, що цьогорічні роботи вирізняються теплотою і щирістю, а також радіють з того, що в українському світі за версією «Дня» стає менше недолугих політиків. Можливо, такий «м’який» настрій виставці додає номінація «Світ очима дітей», запроваджена минулого року. Справді, стенд із дитячими роботами викликав найбільше теплих посмішок.

На ньому — «Дідусь», «Друзі», природа — те, чому, на жаль, часто не вистачає місця в дорослому світі. «Світ дорослих — дисгармонійний. І дуже добре, що в цьому дисгармонійному, часом парадоксальному світі «День» знайшов гармонію, якої завжди додає дитячий світогляд», — зазначив багаторічний автор «Дня», доктор філологічних наук, професор Києво-Могилянської академії Володимир ПАНЧЕНКО.

На виставці — всі переможці. До фотоакції «Дня» цього року приєдналися понад 40 партнерів. Завдяки їм переможці пішли з відкриття заходу із величезними оберемками подарунків. Проте, серед усіх призів — ті, які авторам робіт, напевно, хотілось отримати якнайбільше: Гран-прі та Приз Призів «Золотий День».

Гран-прі цього року здобув професійний фотограф Владислав Мусієнко з видання «Главред» за роботу «У притулку. Пирятин». До речі, саме Владиславу вдалося «впіймати» годинник Breguet на зап’ястку російського патріарха Кирила, і ця фотографія також представлена в цьогорічній експозиції.

Приз Призів «Золотий День» — нагорода від редакції «Дня», яка має на меті спонукати не тільки до морального співчуття героям фото, а й до матеріальної співучасті, що не менше важливо, присуджується другий рік поспіль. Герої знімку, який отримав «Золотий День», одержать допомогу від редакції та наших партнерів. Цього року Приз Призів отримав фотограф, який вперше бере участь в фотоконкурсі «Дня», Євген Машуров за свій знімок «Весілля на все село». Ця фотографія має дивовижну історію. На шпальтах «Дня» її розкаже сам автор.

Як показала Фотовиставка «День-2009», в справжній Україні журналісти цінують хорошу роботу своїх колег і завжди готові про це розповісти. Уніан, Укрінформ, «Главред», «Україна молода», «Радіо «Свобода», «1+1», «5 канал», «Телекритика», «Перший» «Сіті», ICTV, «Культура», ТЕТ, ТВі, ТРК «Чорноморська» — такий перелік ЗМІ, увагу яких привернула цього річ Фотовиставка. Ми дякуємо колегам за корпоративну солідарність і увагу до справжньої України.

Тож негласний девіз цьогорічної фотовиставки «До справжньої України!» виправдав себе. Ми побачили її — справжню. А перші враження учасників і відвідувачів — саме зараз.

Владислав МУСІЄНКО, володар гран-прі ХІ Міжнародного фотоконкурсу «День-2009»:

— Фотографія, що отримала гран-прі, зроблена влітку в Пирятині на редакційному завданні. Ми з журналістами їздили по кількох закладах для людей з обмеженими можливостями, і серед них відвідали цей пирятинський притулок — заклад для дітей. Мабуть, не варто пояснювати, яке в мене було враження, — воно гнітюче. Важко бачити людське горе, особливо дитяче. В таких закладах працюють просто святі люди. Вони кожен день це людське горе пропускають через себе. Завдяки цим людям дітки там знаходяться в хорошій психологічній атмосфері. Тим не менше, потрапляючи туди, переживаєш шок. Відповідний настрій у знімків із цієї серії. Звичайно, робота песимістична, як сказав представник «Промінвестбанку», який вручав мені головний приз. Але мені хочеться вірити, що такі роботи не просто шокуватимуть глядача, а привертатимуть увагу до проблем людей з обмеженими можливостями. Приємно, що моє прагення високо оцінене. Хочу подякувати колективу газети «День», головному редактору Ларисі Івшиній за можливість показати свій професійний рівень, оцінити інших, просто поспілкуватися з колегами, друзями. Бажаю, щоб настрій фотографій наступних переможців мав більш оптимістичний настрій.

Марина ОСТАПЕНКО, прес-секретар голови Служби безпеки України:

— Фотовиставка газети «День» — це яскраве підтвердження справжньої України, якої не побачиш по телевізору. А справжню Україну не бачать тільки ті, хто не хоче її бачити. Мене дуже вразили фотографії «Світ очима дітей». Адже, перш за все, їх цікавить природа, тварини, і все це ми бачимо на фотографіях. Щороку, приходячи на Фотовиставку «Дня», я отримую великий заряд позитивної енергії, оскільки всі ці знімки передають справжнє життя. Молоді сприймають його більш органістично, оскільки в них попереду все життя, а літні більш емоційно. Дуже добре, що всі ці фотографії зібрані в одному місці, бо саме таким чином можна побачити сконцентрований вираз життя: страждання, радощі. Світ є таким, яким він є, і дуже добре, що завдяки газеті «День» його можна охопити буквально за півгодини.

Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук, професор, заступник директора Інституту історії України НАН України:

— Порівнюючи нинішню фотовиставку з минулорічною, я можу сказати, що в цьому році на фотографіях набагато менше політики. Головний сюжет фотовиставки 2009 року — це наше повсякденне життя. Звичайно, без сатири, тобто політики, не обійшлося, але сьогодні переважає гумор, причому гумор м’який, а інколи навіть і меланхолійний. Ці фотографії — це зріз життя нашого суспільства. У залежності від сюжетів, відчуття змінюється: стає гірко або радісно. Я, як автор багатьох історичних книжок, знаю наскільки важко ілюструвати книги, тому, можу сказати, що якраз через 50 років фотографії газети «День» стануть потужним архівом для майбутніх ілюстрацій. Але це будуть не просто ілюстрації, а частина великих праць. Газета нагромадила вже досить великий досвід в організації подібних фотовиставок, а це має величезне значення для майбутнього. Газета «День» — це не просто газета, це явище в нашому суспільному житті.

Ігор СМЕШКО, керівник Центру стратегічних досліджень та аналізу, екс-голова СБУ:

— Лариса Івшина є унікальною людиною на терені політичної еліти нашої країни. Вона своїм волинським серцем відчуває Україну, привносячи в наше суспільство найбільш потрібні речі: загальносвітову культуру й любов до України. Рівень творів, представлених на фотовиставці, вищий за національний — він світовий. У цих знімках присутня християнська мораль, доброта, любов, віра, тобто якості, які, на відміну від політиків, притаманні пересічним громадянам. І саме пересічні громадяни творять сьогодні нову, сильну, незалежну, горду Україну. Ми з вами зараз зупинились біля маленького татарського куточка, де на фотографіях зображено повернення кримських татар на Батьківщину — в рідне село Рефата Чубарова. Яка тут зображена любов, журба, шляхетність, толерантність братнього нам народу! Тут присутнє високе патріотичне українське мислення. Я кожний рік приходжу на Фотовиставку газети «День» з величезним задоволенням, тому що тут з першоджерел ми маємо те, чого нам так не вистачає — культури, культури і ще раз культури. Тільки вона підніме нас. Поки ми в серці не будемо нести християнську мораль, доти у нас буде панувати сірість, безвідповідальність і непрофесіоналізм.

Костянтин МАТВІЄНКО, політолог, експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»:

— Я відвідую Фотовиставку «Дня» вже більше п’яти років і з кожним разом емоційне враження все сильніше. Я дивуюся, де беруться всі ці талановиті фотографи і сюжети? Справді, емоційний рівень виставки збільшується і це дуже приємно. Це засвідчує про те, що в фотомистецтві відбувається суспільна рефлексія. Безумовно, ту Україну, яку я не побачив по телевізору, або подорожуючи по Україні, я побачив тут. На цій фотовиставці дуже багато різних ракурсів, які може побачити тільки фотограф. Звичайно, таку виставку треба проводити, а головне — архівувати всі фотографії. Абстрагуючись від звичайних компліментів, хочу сказати велике спасибі «Дню».

Євген МАРЧУК, громадський діяч України:

— На щастя, я ніколи не вірив телебаченню як єдиному об’єктивному джерелу інформації, хоча, безумовно, слідкую за всіма українськими й світовими подіями. Але по телевізору не побачиш ту Україну, яка присутня сьогодні на цих фотографіях. Цього року на конкурсі було представлено 1 637 робіт від 171 автора, з них вибрали 220 найактуальніших. Чим відрізняється нинішня фотовиставка? А тим, що на фотографіях майже відсутня сучасна так звана політична еліта, яка втратила свою репутацію в народі. Адже всі ці знімки представлені різними фотографами, в тому числі й дітьми, і всі вони, крім трьох чоловіків, не з газети «День». Тобто аполітичність фотовиставки-2009 лише підтверджує соціологічні рейтинги недовіри до політиків. З другого боку, є багато інших фантастичних робіт, які дають своєрідний філософський ключ до певного зафіксованого фотографом моменту життя. Для цього лише треба придивитися і прочитати. У цьому році я побував на Фотовиставці газети «День» в містечку Чечельник, що на Вінниччині. Хочу зазначити, не дивлячись на те, що люди там територіально знаходяться далеко від Києва, за своїм рівнем вони не є периферією. Свідченням цього став їхній великий інтерес до фотовиставки. Тому я підтверджую: те, що робить газета «День» за допомогою своєї фотовиставки, роз’їжджаючи по всій Україні, — це своєрідне телебачення на колесах. Але телебачення специфічне, яке фіксує і концентрує. Тому я вітаю всіх учасників конкурсу, зокрема, й колектив газети «День», який скрупульозно збирає, відбирає і організовує цю фотовиставку. Щодо переможця конкурсу — фотографії «Весілля на все село» — це заслужено й правильно.

Олексій ГНИЛУША, ,ведучий програми «Факти», ICTV:

— Цьогорічна виставка справила на мене дуже сильне враження. Тут ми бачимо розмаїття жанрів. Особливо мені подобається те, що на цих фотографіях є обличчя. Обличчя дуже фактурні, дуже характерні. І це дуже важливо. Коли ми з колегами вирішували, кому надати приз від нашого каналу, у першу чергу керувалися саме цим принципом. Мені здається, що фотографи-художники бачать країну, її дійсність саме через людей. Адже якщо люди бачать людей, то це означає, що з країною все гаразд. Я користуюся фактично одним і тим самим принципом, оцінюючи всі твори мистецтва. Твір має залишати післясмак. Якщо ти після контактування з мистецтвом продовжуєш думати про побачене, то це ВОНО! Я думаю про вашу виставку вже протягом декількох днів, бо мав нагоду переглянути фото раніше — аби визначитися з роботою-переможцем. Досі деякі речі спливають у пам’яті — вони є знаковими, принаймні для мене. Я думаю, що цією виставкою вам дійсно вдалося відкрити Україну для українців, можливо, не на сто відсотків, але на відсотків 70 — точно. Ви здійснили потужну роботу, за що спасибі «Дню» та окремо — Ларисі Івшиній.

Євген ЗІНЧЕНКО, ведучий «ПроСпорт», «1+1»:

— Переглядаючи виставку, я думав про те, що з подібним матеріалом я маю справу кожного дня. Адже фотографія й рухоме зображення, тобто відео, перебувають приблизно на одній площині. Тому розглядаю я будь-яке зображення як можливість щось сказати глядачу, показати йому дещо більше, ніж просто картинку. І тут, на фотовиставці, я автоматично шукаю те саме, що й при відборі відео для сюжету — емоційності. Я зосереджуюся на емоційній складовій фотографії. Тому найбільше сподобалися мені ті фото, на яких є обличчя. Я побачив різних українців — за професією, віком, емоціями. Особливими мені видалися фотографії, зроблені дітьми, бо вони щирі, безпосередні. Дитина більш рухлива і в фізичному плані, й в емоційному. Тому дитячий фотодоробок цікавий. Тут є такі світлини, дивлячись на які хочеться просто посміхнутися, вони заряджають позитивом. Дуже вдячний «Дню» за можливість побачити таку різноманітну палітру українського життя.

Ольга ТАУКАЧ, редактор журналу «Зовнішні справи» Міністерства закордонних справ України:

— Ви знаєте, я щороку ходжу на фотовиставку, яку організовує газета «День». І зайвим свідченням того, що це є висококласна експозиція, де представлені висококласні, талановиті художники, є те, що репортаж перетворюється саме на витвір мистецтва, а не на якісь буденні речі. Фотографії, що представлені тут, на моє глибоке переконання, є витворами мистецтва. Сьогоднішня виставка, як і попередні, дуже тонко передає почуття, нерв і настрої, які існують у суспільстві сьогодні, незалежно від того, який це куточок нашої України, яка це область. Більшість відвідувачів, і я була свідком того, багато сміялися. Сміялися в тому числі й над собою, над тим, якими ми є. Проте є й сумна нота. Так мені принаймні здалося. Цього року відзначали світлини переважно соціальної тематики. Вочевидь, це про щось говорить. Велике вам спасибі й за Україну очима дітей. Це той момент, що справді дає надію на світлий завтрашній день. Дитячі роботи не затьмарені сьогоденням, як роботи дорослих. Вони оптимістичні, випромінюють світло, сонечко і дають надію на те, що все ж таки завтрашній день буде набагато кращим, аніж теперішній.

Лілія ПУСТОВІТ, дизайнер:

Оксана ПАХЛЬОВСЬКА, Римський університет «Ла Сап’єнца», Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України:

— Дивовижна виставка. Кожна фотографія — це окрема людська історія, історія країни, історія відкриттів. Це така відповідь всьому тому, що робиться в країні. На фото дуже добре видно, що у нас є політичний клан, який наче живе на іншій планеті, і люди, в яких своє життя. Вони борються, виживають, захищають своє найдорожче. Ось, наприклад, запам’яталася одна робота: свиня, яка рветься до владного палацу — «Свій до свого». Цікаво коментувала ці фото іноземна делегація: вони порівнювали українських політиків зі своїми — в кого краща мафія, в кого більше корупції. А що стосується людського життя — про це й напише газета «День». Просто дай вам Боже завжди прориву, у всіх формах вашої роботи, вашого журналістського буття. Ця газета — справді, прорив, нове світовідчуття. Жодної банальності, щоразу відкриття. Ти не просто читаєш, а відкриваєш щось нове, не просто спілкуєшся, а обмінюєшся думками. Постійно відчуваю цю солідарність, почуття товариства, яке створюється всередині й навколо «Дня». Надзвичайно вас люблю, ви великі молодці.

Олег НИЧ, смт Чечельник:

— Я вже вчетверте беру участь у фотовиставці газети «День», фотографую для вас і вже є дописувачем. Я вважаю «День» найкращою газетою України. Причин тому дуже багато — в газеті є чудові статті: Лариси Івшина, Микола Сирук, Надія Тисячна та багато інших дуже цікавих авторів. Творці фото — Руслан Канюка, Костя Гришин, Леонід Бакка. Карикатури Анатолія Казанського, афоризми газети «День», які варто випустити окремою книгою. Усе це в комплексі дає таке непересічне явище як «День». Один із афоризмів декілька років тому, мені запам’ятався особливо, на жаль, не пам’ятаю автора. Звучить так: «Існує достатньо світла для тих, хто хоче бачити, і достатньо темряви для тих, хто не хоче». Так от, я думаю, що газета «День» створена якраз для тих, хто хоче бачити. Історія фотографії «А обіцяв мерседес» проста , весільна. Коли я фотографував одне з весіль, на вулиці стояв звичайний трактор і замість того, щоб фотографуватися на фоні «лінкольнів-мерседесів», я запропонував молодим таку контрастну ідею, яка їм сподобалася, ще й підняла настрій гостям .

Олександр КЛИМЕНКО, м. Київ:

— Історія моєї фотографії. Це Ліберія, країна Західної Африки. Африканське село, основним промислом його жителів є робити каміння. Вони беруть велику брилу і молотками розбивають її на щебінь, який потім продають. Дитина, з найменшого віку, як тільки вчиться тримати у руках молоток, одразу відправляється на каменоломню. І дівчина на фото — з цього села. Я був там у 2007 році і вперше її там побачив, вона також била каміння. В наступному році, коли я знову приїхав, побачив її коли вона брала воду. Мені вона здалася дійсно схожою на Мадонну, завдяки африканській грації цієї юнки, поєднання молодої зовнішності і глибокого внутрішнього світу, мудрості. Взагалі по очах дітей Африки видно, що вони вже дорослі, ніби життя прожили життя. Властивої українським дітям безтурботності та наївності в них не побачиш. А взагалі, я фотографую, те, що люблю, тому можливо і фото виходять такі вдалі. Люблю Африку і Карпати — і знімаю африканців і гуцулів.

Максим НИЧ, пгт Чечельник:

— Фото «Друзі» було зроблено під час святкування Івана Купала у нас у Чечельнику. Батько хлопчика, зображеного на фото був афроамериканцем, але хлопчик народився в Україні і говорить українською. Тато помер від хвороби, хлопчика виховує мама. Він дуже комунікабельний, майже нічим не відрізняється від звичайних дітей, окрім як кольором шкіри. Хоча, як на мене, зараз в нашій країні колір шкіри не може бути перешкодою для будь-чого. Дівчинка в українському костюмі є дуже активною в нашому місті, бере участь в громадському та культурному житті, і от на святі виступала. Діти дружать, саме тому, я вважаю, фото відображає істинну суть речей.

Олександр БУРКОВСЬКИЙ, м. Київ

:

— Я беру участь у фотовиставці вже не перший рік, і з кожним роком вона стає все кращою і кращою. Особливо радує, що на цій фотовиставці присутні справжні майстри фотожурналістики, і не лише столичні, а й з інших областей та міст. Переповнює гордість за свою професію та колег. Дуже часто наші видання користуються послугами закордонних фотожурналістів, я вважаю це абсолютно зайвим. Українські фотокореспонденти мають високий рівень професіоналізму, винахідливості й можуть конкурувати на будь-якому рівні. Я часто буваю за кордоном і бачу, як працюють наші фотографи в порівнянні з іноземними, таких відчайдушних людей ще треба пошукати. Звичайно, хочеться подякувати газеті «День» та особисто Ларисі Олексіївні за те, що вона приділяє таку величезну увагу фотографіям, сучасним та оригінальним, не украденим з інтернету, як це часто практикують інші видання. Спасибі за можливість читати якісну європейську пресу, наповнену сенсом від тексту до зображення.

Олег КАЗИКІН, автор роботи «Джаз-банд із Херсона», приз від телеканалу «1+1»:

— Моя фотографія була зроблена під час джазового фестивалю в «Артеку», який проводився, щоб об’єднати дітей якимись високими цілями. Цього року тут організували Дитячу лігу націй, в цьому контексті й були зібрані найталановитіші колективи дітей з України, яких запросили виступити в «Артеку». Для мене цей колектив з Херсона був чимось незвичайним, ці діти — справжні майстри, наприклад, дівчинка Полінка грає на всіх інструментах — трубі, баяні тощо. Я познайомився з ними за півроку до фестивалю, де мав завдання пофотографувати для каталогу, але цей кадр я зазняв просто для себе, навіть не думав, що він щось завоює. Того року я ще брав участь у дитячій номінації вашої виставки, тепер у ній — мій брат Євген Казикін. Ми вже шість років надсилаємо свої роботи, перші чотири спроби були невдалими, бо то був тільки перший рік заняття фотографією. Зараз я студент Національного університету театру і кіно ім. І. Карпенка-Карого, багато в чому мені допомагає викладач, у плані фото. Наприклад, зараз під його кураторством я знімаю серію «Духовні етюди» — про дітей, священнослужителів, українські церкви, є різні варіанти фотографій, але всі вони пов’язані з духовністю. Вже майже рік ми працюємо над цим проектом і будемо виставляти в Києво-Печерській лаврі, вже знято багато матеріалу. Ця тема для мене дуже цікава, бо зараз в Україні хвиля занепаду духовного, люди мало в що вірять, а духовність повинна бути в нас у будь-якому випадку. Якщо ця виставка допоможе вирішити проблеми, я буду радий.

Юрій ПАВЛЕНКО, міністр у справах сім’ї, молоді та спорту:

— Враження дуже приємні, багато моментів, які тут зафіксовані, це ті, у яких я брав безпосередню участь, міг бачити та переживати, наприклад: різні політичні моменти у Верховній Раді, мітинги, зустрічі. Звісно, цікаво це згадати сьогодні, ті емоції та враження, які були на той момент. Зараз ми стоїмо біля фото, коли депутати вітали президента футбольного клубу «Шахтар» за виграш кубку УЄФА. Цього року міністерство підтримало конкурс у частині дитячих робіт. Я теж особисто брав участь у відборі переможця, і хочу відзначити, що було дуже багато цікавих фотографій. Особливість дитячої фотографії у тому, що вона наївніша, можливо менш професійна, але більш щира, ніж доросла. Бо дорослі шукають якоїсь досконалості, а діти зовсім по-іншому сприймають світ. Ми достатньо довго переглядали фото, здавалося, що визначити переможця — просто неможливо. У дискусії зійшлися на двох учасниках конкурсу — Марія Штанько і Максим Нич, які не просто самою роботою вразили, а тематикою, підходом, і показали, що можуть стати дуже гарними професіоналами. Сказати, що вони найкращі не можна, вони кращі з кращих, просто хтось один завжди перемагає, а вони виявилися цього року найсильнішими. Міністерство нагородило їх путівками до дитячих таборів «Молода гвардія» та «Артек». Гадаю, що звідти вони привезуть нові колекції фото, нові враження і створять новий етап в історії дитячих таборів. У цілому на виставці побачив більше позитиву, не відчувається в її атмосфері песимізму. Так, Україна різна, багатогранна, вона має як успіхи, так і певні невдачі, перемоги і поразки, але при цьому Україна рухається, розвивається, стає сильнішою, її громадяни стають заможнішими і впевненішими у своїй державі. Цим і насичена виставка, кожна людина, яка тут зафіксована, тією чи іншою мірою вплинула на історичний хід нашої країни. Підтримує

Наталія ЗАБОЛОТНА, директор Центру ділового та культурного співробітництва «Український дім»:

чи ні вона якісь дії, — це українська людина, яка має свою цінність і її слід поважати за цю позицію.

— Для мене Україна постає тут у найяскравіших кольорах, у всіх відтінках, запахах, емоціях — усе є у світлинах, представлених в Українському домі на виставці газети «День». Найголовніше — ці роботи високопрофесійні, незважаючи на те, що брали участь тут і професіонали, й аматори. Ми теж відібрали фотографії-переможиці, одна з них називається «Хоробрий хлопчик», де хлопчик іде на фоні картини Василя Цаголова, відомого українського художника. Це високопрофесійна робота людини, яка не позбавлена почуття гумору. Взагалі діти нового покоління — зовсім інші, вони випереджають нас, ідуть на декілька кроків уперед. Дітей потрібно завжди помічати, заохочувати, можливо, «День» , не ставлячи це за мету, вирощує хороше покоління майбутніх фотожурналістів та фотографів. Зараз фотографія світу стрімко розвивається, як мистецтво вона стоїть на рівні з живописом, на багатьох бієнале, світових арт-ярмарках художники досить котуються. Не кожен ще розуміє фотографію як мистецтво, що вже визнано світовими критиками та арткураторами, але це потрібно відчувати. Звісно, живопис, графіка та все, що робиться руками, ніколи не зникне з землі, але фотографія буде все далі наступати цьому на п’яти, тому ви на вірному шляху, коли шукаєте нові зірки фотомистецтва.

 Максим СТРІХА, заступник міністра освіти та науки України:

— Ця виставка добра тим, що Україна постає тут радісною та трагічною, тобто є адекватним відображенням сьогоднішнього суспільства. Тут намішано, як і в нашому житті, позитиву та негативу, виразити це числовими показниками неможливо, краще сприймати так, як воно є. Багато хороших фото є навіть не в категорії «Гран-прі», наприклад, фото, де люди танцюють у такому пориві, з пристрастю в інвалідних візочках, поруч із нею фото із Леонідом Даниловичем «Йо-ма-йо», що показує, яка буває наша еліта. Цікавий сюжет із виборами, де бабуся з онуком чи правнуком кидає бюлетені. Тут немає слабких кадрів, кожен з них по-своєму сильний. Вибираючи переможців, слід враховувати момент відповідності життю та естетичний фактор, бо фотографія є твором мистецтва, це не просто репортажний знімок, приємно, що майже всі світлини відповідають цим критеріям.

 Коррадо КАЛАБРО, юрист і поет (Італія):

— Коли уважно розглядаєш роботи, то краще розумієш, наскільки високопрофесійні твори представлені на цій виставці, та які талановиті люди їх зробили. Бо вхопити і затримати мить життя на світлині — неабияке мистецтво. Тут немає фотографій, де герої позують, або зроблені у студії, а всі роботи — репортерська зйомка, і у кожній є цікавий ракурс, або несподіванка, яку фотограф зумів вловити. Ці миттєвості реального, а не показово-гламурного життя — найцінніше, і саме ця правда без прикрас змушує уважно придивлятися до фоторобіт. Мені дуже сподобались фотографії молоді, які представлені на виставці. Дуже цікаво побачити, як діти і молодь бачать сьогодення: природу і життя.

 Нікола Франко БАЛЛОНІ, директор Італійського інституту культури в Україні:

— Я вже кілька років обов’язково прихожу на фотовиставку «Дня», бо тут можна побачити як поступово змінюється Україна. Це не просто свято фотографії і знайомство з найкращими професіоналами цього жанру мистецтва, а і яскрава подія. Найбільше мені сподобалося фото, де стоїть жінка — ветеран війни, яка вже сива, має багато нагород, але в неї яскравий манікюр, і навіть у літньому віці вона все одно лишається привабливою. Видно, що вона багато пережила, але сповнена енергії і є справжньою жінкою, незважаючи на роки. Коли дивишся цю виставку, то більше узнаєш про вашу країну у різних шаблях її життя. З гумором передано на кількох фотографіях політичне життя країни, а ,як кажуть, — «хто вміє посміятися, то зуміє подолати перешкоди».

 Богдан, школяр:

— Мені запам’яталися роботи, зроблені дітьми. Хоча, всі вони старші, мені десять років. Але всі вони дуже талановиті. Найбільше сподобалося фото зайчика, який злякався, кумедний такий. Мені подобається природа, і люди також. А от політика не дуже.